Вони виконують важливу роботу і не мають права на помилку, бо це вартує кількагодинної праці десятків людей. Їх поважають і цінують, а стресостійкість та самоконтроль – їхнє друге ім’я. Вони не можуть не вийти на роботу, не попередивши про це за кілька днів, тому що замінити їх буде нікому. Ця розповідь про професію «Шойман» і одного з її представників на нашому підприємстві – Антонія Зозулю.

Проводка пролягає через весь кузов автомобіля – моторний відсік, салон, багажник. Для цього в кузові є отвори і, щоб запах паливних матеріалів, шум та волога не потрапляли в салон, потрібно зробити їх герметичними. Ось тут – справа за шойманістом. Антон розповідає, як відбувається цей процес.

«Після того, як проводку склали на дошці, її везуть для заливання втулок. Втулки заливають на проводці в місцях, де вона проходитиме стики між багажником, салоном та підкапотним відсіком автомобіля. Втулка має бути практично ідеальною, добре прилягати, як до самої проводки, так і до отворів кузова. До того ж права на помилку і повторне заливання втулки шойманіст не має. Якщо її залити неправильно, або зробити дефект, вся проводка підлягає утилізації, як говорять у нас на заводі – «йде в шрот». Тим більше, коли ми говоримо про кабельні мережі з нових проектів BMW U11 і BMW U25, які працівники складають, буквально, по одному проводочку».

Перед заливанням втулки проводку очищають від залишків ізоляції та пилу, знежирюють розчином боміксу. Потім проводку вставляють у форму для заливки, закривають (це потрібно робити дуже обережно, щоб не пошкодити проводи), натискають кнопку пуску і процес заливання розпочинається. Сама заливка триває від 5 до 17 секунд, залежно від розміру втулки, цей час кнопку потрібно утримувати натиснутою. Після чого свіжозалита втулка застигає і форма відкривається, автоматично. Втулки виготовляють з суміші ізоцианату і поліолу. На кожній машині встановлено витяжку, щоб швидко усувати розпилені суміші та запах від сплаву.

«До речі, тут можу розповісти смішну і водночас сумну історію. Інколи на «шоймані» можуть перевірити новачка на кмітливість. Коли він заливає втулку і тримає кнопку натиснутою, хтось до нього підходить, каже «привіт» і подає руку. Бували випадки, коли шойманіст подавав руку у відповідь, відпустивши при цьому кнопку. Все, проводка пішла в шрот. А зрештою, таке може трапитися, коли людина просто чмихне», – задумливо посміхається Антоній.

«Машини для заливки регулярно обслуговують механіки, контролюють їх справність та, за потреби, налаштовують. За програмним забезпеченням машин ведуть контроль спеціалісти відділу ІТ. Був випадок, коли через збій системи в Німеччині, наші машини шойману не працювали», – продовжує чоловік.

Працівник «шойману» завжди повинен чітко мислити і тримати все під контролем: роботу, яку виконує, свої думки, нерви, має бути стресостійким. Не важливо, хороший у нього сьогодні день чи поганий, не важливо, що сталося вдома – на роботі він повинен думати тільки про роботу. Ціна помилки – висока, вартує старань та витраченого часу всієї команди, яка виготовляла та підготовляла кабельну мережу до заливання. Протягом робочої зміни шойманіст заливає в середньому 100-110 проводок.

«Гарно подивитися, коли втулка добре залита. Коли вона рівненька і в неї чіткі кантики. Приємно розуміти, що я докладав зусиль і ось, через деякий час, вулицями їздять якісні автомобілі з якісно виготовленою проводкою. Ловлю себе на думці, що втулки до них заливав я, усміхаюсь».

«КроШу мені подобається через хороший колектив. Було, що я звільнився з заводу і їздив на заробітки за кордон. Коли в ті часи проїжджав повз завод, в грудях здіймався гул. Здавалося, що серце вистрибне, дуже хотілося повернутися. Та ще й друзі постійно писали, телефонували. Словом, довго я так не витримав, повернувся і зараз мені тут найкраще. Заробітна плата достойна, безкоштовне харчування, довіз. Я знаю, що мене вранці відвезуть на роботу, а о третій дня доставлять додому. Я живу в селі і разом з братом займаюся фермерським господарством. Завдяки чітко спланованому робочому графіку на заводі, я встигаю зробити ще багато справ вдома і це мені дуже подобається. Наприклад, восени, після роботи, я можу дозволити собі викопати ще кілька соток картоплі» – підсумовує шойманіст Антоній Зозуля.